понеділок, 19 грудня 2011 р.

Святкування дня Святого Миколая в м. Ужгород


Кожен рік на Украіну 19 грудня приходить Святий Миколай. Він обходить, об'ізджає всі домівки, всі будиночки по селах, роздаючи всім подаруночки. Ця традиція у нас заведена давно, творення добра. Бо коли людина віддає від себе і допомагає іншим, за неі сам Господь подбає. Духовенство і вірники УАПЦ-к зібрались на проведення святої літургії, щоб прославити Господа Ісуса Христа, покаятись, прийняти святе причастя і освятитись. І в цей день Господь нам подарував сонячну погоду, щоб звеселити Божих людей і спонукати до добрих справ, творення добра во славу Божу. Серед багатьох сірих, пасмурних, дождливих днів нам усміхнулось ласкаве сонечко і в нас появилась велика радість, що Бог дарує нам світло. Тільки роблячи добро, даруючи любов, подарунки один одному ми можемо заслужити похвалу у Бога. Із радісним сонячним днем прийшов у нашу громаду Святий Миколай, всі діти його радісно зустрічали. Вони підготували, виставу, щоб привітати Святого Миколая. Діти з радістю розказували віршики, співали пісень і дякували Богу за все. А за добрі вчинки отримали подаруночки від Святого Миколая. А ще до нас на свято завітали 20 дітей  із сирітських родин, які отримали від Святого Миколая подаруночки. Всі були такі щасливі і радісні. Як добре ти себе почуваєш, коли робиш добро іншому.
Ми молимося до Господа ,щоб допоміг нам мати в Ужгороді церкву, яку від нас вкрадена злими людьми. Віримо і надіємось на Божу допомогу у визволенні матінки-Украіни від сіток диявола, який веде краіну до бездни у прірву. Все буде так, як захоче Бог. Без Бога ані до порога, так передавали наші діди і прадіди, які були патріотами своєі землі. І віддали своє життя за щасливе майбутнє життя знедоленоі Украіни. І сьогодні ми його не бачимо, бо спочатку була знищена рідна украінська Божа церква, яку любили люди. Так, мій батько зразу відчув і сказав: "Так це ця церква, яка була у нас із-за панування Польщі". Це була - святиня, її всі поважали і любили і діти і дорослі. Бо служби і проповіді були на доступній украінській мові. Діти навчались при церкві, поважати старших, шанувати батьків, захищати і любити свою землю виконувати Божі заповіді, жити з Богом у серці - бо це є основа, яка дає щасливе життя. І все це у нас було вкрадено. Штучно створеним голодом було винищено украінський народ, якого боявся Сталін і Гітлер. Всіх господарів землі украінськоі вивезено в Сибір і в тюрми, все духовенство переслідували і винищували, патріотів розстрілювали. І так прожили украінці без Бога, без знань про Бога довгий час. І не було кому навчати покоління щирих молитв до Бога. Тільки із сильною вірою в Бога, із зміною свідомості мислення і творення добра, ми можемо мати сильну, багату і щасливу Украіну. Бо все у нас є, ми не маємо права жити в злиднях, без пізнання Бога. Я вірю, що сам Господь прийде нам на допомогу, якщо захочуть цього самі люди Божіі весь народ Украіни.